Коли зчорнілі і посохлії сади,
укриються пахучим білим цвітом,
ти знову, милий, вернешся сюди,
впадеш до моїх ніг метеоритом.
А може ангелом до мене прилетиш
і поцілуєш мої губи ніжно.
А потім знов додому поспішиш.
І не на день. А вже навічно.
Мені б з тобою до небес злетіти.
Та я не ангел, я не маю крил
і небеса мені ніколи не скорити.
Ти повернись до мене хоч на мить,
і пригорни мене до свого серця,
коли посохлий сад листвою зашумить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409899
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 17.03.2013
автор: Дика Троянда