Він прийшов серед ночі дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
І від нього, такого незнаного й теплого,
незборимим жаданням кохання повіяло.
Потягнулась до нього крізь сон кожна гілочка,
(Юна яблунька цвіту що зроду не відала),
звідки він - цей лякаючий шал, ці вогні в очах?
Ця бентежлива пристрасть, ця млість несподівана?
Ледь торкався кори бігунками-струмочками,
не минав ні горбочка цнотливої стрункості,
не спиняючи втіх, не затихнувши хоч на мить,
у одному акорді злились, наче струноспів...
То пручалась, то прагнула знову лавину ласк,
поки сон переміг у змаганні з повіками.
...Перший промінь відчувши, юначка прокинулась
і засяяла вперше рожевими квітами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409728
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2013
автор: Славомир