Снігом землю завалило –
Гори і долини.
То не землю полонило –
Серце України.
Хочеться тепла їй, світла
І струмка дзюрчання,
Квіток і садків розквітлих,
Пташок щебетання.
А вона стоїть понуро
В стертих черевичках.
Брови витягнула хмуро,
Вітер б'є у личко.
Стисла губи, аж до муки,
На шиї - вуздечка.
Крутять їй худющі руки,
Ранять у сердечко.
Доки будуть чорнооку
По спині хльостати,
Голу босу в світ широкий
За хлібцем пускати?
Доки будуть кидать дрібок
Їй, немов жебрачці.
І тримать її зарібок
У своїй заначці?
Доки "слуги" будуть масно
Їсти, мірять силу,
Рідні діти передчасно
Йти в сиру у могилу?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409511
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)