Як буває прикро,
коли ти не взмозі
подолати хутко
свою путь до дій!
Але ще прикріше,
коли десь в дорозі
заблукає шепіт
райдужних надій.
Прикро, коли весни,
доленосні весни
обминуть степами
твій шалений біг.
Але ще прикріше,
коли плани чесні
упадуть зів'ялі
до байдужих ніг.
Прикро, коли літо,
життєдайне літо
обійдуть морями
бажані дощі.
Але ще прикріше,
коли сонце світить,
та не зігріває
зимної душі.
Прикро, коли осінь,
прохолодна осінь
заповзе у серце
присмерком завій.
Але найприкріше,
коли на дорозі
замете снігами
слід печальний твій!
4.07.2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409467
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2013
автор: Олекса Удайко