Не знаю хто забрав мене у мене,
можливо вкрав,чи я сама пішла.
Напевно час, як пліснява зелена,
спотворює усе і до кінця...
Я так давно не бачилась із нею,
з одною, що рідніша від усіх.
Ми так давно кохалися з тією...
музою.Солодша від плодів земних потіх!
О час! І скільки в його волі...
Тиран чи батько?Скульптор-руйнівник.
В його руках і долі і недолі,
в моїх- навпомацки одна із них.
На полі битви лиш питання "хто кого"
Противник- зброєю стає для переможця.
А я не знаю хто із нас добро,хто зло.
Та гратися із часом в Бога...можна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409441
Рубрика: Лирика
дата надходження 16.03.2013
автор: Юлія Кобейн