Все...все...Все...
Пам’ятай мене!
Гори холодних обіймів, моя юна печальна Мріє.
Моя нездоланна дівчинка грається у бої,
У виправні колонії, вбивства політлідерів, голодомори,
Тим часом народжуються діти,
Від цього дитинство повертається із нетрів землі
Моя наполеглива вершниця зі зброєю — мечами, списами...
Знай, що в тобі живе...............
Все...все...все
Дівчина вічних вітрів,
Сніжних заметів,
Зникають з зіниць твоїх скрижалі писані з серця,
На серці різблені до крові, кров’ю писаний час.
Ти стоїш серед тисячоліть,
Десь у центрі постійної бурі,
Все частіше й частіше ти бачиш чужі ілюзії,
Спотворені ілюзорні бажання життя з діамантів,
Та замість...сміття в голові.
Забувай про це...
Дівчинко.................схожа ти............
І в любові, якою годуєш своє тіло,
Спи,
Насняться тобі мертві дерева зимою схоронені,
І ти відчуєш різницю між ними й людьми,
Одні навесні оживають, інші ніколи й не жили.
Думай про світ у собі,
Обпивайся з золотих чаш винами мудрості,
Переплітай дівам їх коси вірності,
Дай Надії прихисток у ніг тендітних,
Безсмертя збережи в своїх спогадах
Дівчинко...
Все...все...все
Пам’ятай про це!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409400
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.03.2013
автор: Ваньоха Р.