Ой, ти Березню ясноокий,
Перший просвітку до тепла,
Доки снігом местимеш, доки,
Червонити панянкам щоки,
Кучугурити край села?
Чи не інше твоє завдання -
Пробудити усе зі сну?
Та засіяти в серці зрання
Першопроліскове кохання,
Юноцвіту п’янку весну?
Чи не в тому твоя задача -
Зодягнути у світле даль?
Ой, щось робиш не те, юначе,
Видається, у неї, наче,
На плечі сиворунна шаль...
Може досить тобі вже того -
Задувати небесну гладь?
Нумо швидше жени з дороги
Сі хурделиці прудконогі,
Нумо врешті весну стрічать!
(15.03.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409283
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Леся Геник