Як швидко пролітає час,
Неначе дзвоник на уроки,
Його прудкі легенькі кроки
Уже переганяють нас.
Вони наказують: спішіть,
Бо часу обмаль в вас лишилось,
І довгождана Божа милість
Вас може швидко залишить.
І те, що маєте пройти,
До чого маєте дістатись –
Ви не успієте, і старість
Не дасть побачити мети.
І те, що мали сотворить,
Ви обміняли на щось інше,
Яке пусте, а той промінчик,
Що ваш, успіє пролетіть.
Ви час за гроші і чини
У себе бідного украли,
Тому свій храм не збудували
І не спокутали вини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409191
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Мірошник Володимир