Я знов поставлю дім

На  погарі  думок
Обвуглений  рядок
Ще    жевріє  надією  на  риму,
Що    в    найкоротший  строк
Увійде    мов  пророк
Снага  у  суть      його      неповториму.

Здається,  вчора  ще
Під  радості  дощем
Строфа  вмивала  личко  веселкове,
А  нині  вже  пече
Обпалене  плече
І    життєдайного    немає  слова.

Я    знов  поставлю      дім  
На  згарищі  отім
В  основу  покладу  вінок  сонетів
Гостей  собі    позву
В  оселю  цю  нову  ,
А  їх  у  мене    -    море        в    Інтернеті.

15/03/13

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409166
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Рідний