Болить.І не земне життя болить,
А вже страждає не моя душа,
І серце моє жалісно щимить,
Коловши на тріски моє життя.
Вже переживв я свою метаною,
Переколов життєве древо ніг.
Та все одно душа незна покою,
Тікаючи спід волелюдних стріх.
Загарбав я свій всесвіту катетон,
Продав себе не знаю вже кому.
Тепер то вірю,що це все даремно.
А може й ні,не знаю я чому.
Який цей світ жорстокий й прагматичний,
Він сам не знає для чого живе.
А люд під ним стає якийсь тепличний,
Мені цей глум у жолобі довбе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409136
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Орищук Володимир