Коли ми інколи все ж голосно сміємся,
забули, що все рівно - помирати.
Прийдеться згадувати, і від того страшно.
Від страху одне одного не любим.
Не знати, кому можна довіряти.
Із відчаю, зірватись може всякий:
погнатися за враженням яскравим,
у спину з маху нам ножа встромити.
Не всякому тут можна довіряти...
Ти болю теж наївся, нализався?
Ти знаєш дуже добре, про що мова.
Як дуже тяжко стріти в світі друга.
В очах навпроти радше лютий ворог.
До того ж і в собі не розібрався:
заплутано в душевних лабіринтах.
Чи ззовні чи зсередини погубить
тебе одне вселенське зло
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409115
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.03.2013
автор: Jonny Evilko