Вона писала йому вірші,
По двісті слів у кожному
рядку поміщала.
Вона бачила його увісні,
Де насправді він-ніколи не
знала...
Кожного дня за нього
молилась,
Щоб у нього все було добре,
А з її очей сльози лились,
За цей рік вона виплакала
ціле море...
Вона плачучи стверджувала,
що йому не потрібна
Він усміхаючись казав "не
покину"
Їй була потрібна лише
правда,
Та він кидав ножі в спину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409059
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: РебекА