Тричі упрівши за день, повертаю з роботи,
Мрію – до хати дочовгати – кроками втілюю.
Мирно і класно мені, та з під’їзду навпроти
Раптом порушує гуркіт вечірню ідилію.
Автор цього «землетрусу» - маленький хлопчина,
Вихором, з криком і тупотом, п́ідстрибом заячим
Висадив двері благенькі прожогом з коліна,
Довгими чергами шлях до мети прокладаючи.
– Тра-та-та-та!!! – І попадали вороги кляті.
Хлопцеві весело, він не боїться нікого.
Легко в уяві людину життя позбавляти,
Звикнувши змалку сміятись із болю чужого.
Сентиментальність… Баб́ію? А може – старію?
Краще до кепського миру, ніж гарного бою?
Щедро картинками давніми пам’ять рясніє.
Як тут себе не впізнати в малому герої?
14 березня 2013 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2013
автор: Ігор Рубцов