Був би я Поетом дійсно,
Божу іскру дійсно б мав,
А ще краще замість іскри
Щоб вогонь в душі палав-
О,тоді б по всій планеті,
В найглухіші закутки
Ще нечувані сонети,
Ще небачені рядки
Розлетілися б пташками
Геніальні вірші драми,
Доленосні вкрай думки.
В кожне вухо,душу зміг би
Долетіти без проблем.
Журавлиний ключ поем.
І тоді би... Що тоді би?
Людство б в'їхало в Едем?
Думка чорна, як ворона,
Чорним дзьобом б'є весь час-
До людського марафону
Слав Господь уже не раз-
До Гомера й після нього
НЕ одного вже такого-
Божу іскру дарував
І на землю опускав.
Та слова посланців Божих
Рідко лучили у ціль
І косилися вороже
Гостроокії сліпці...
Для Поета,для пророка
З жалом мудрої змії
Завжди Цербер був жорстокий,
Щоб оберігати спокій
Можновладців на землі.
Не зачинеш вітер в хаті,
Слів не чує океан...
Вік за віком йде пихато
По планеті караван...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408834
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2013
автор: Михайло Гончар