Ну й життя!.. Мандрую в казку,
Очі ціпко затулю…-
Там відчую руків ласку,
І почую: «Вас люблю!..»
Бачу квіти у оселі –
Це ж для серденька, душі!
Сонце! Щастя повні жмені…
Зранку пишуться вірші...
А яка в людей бадьорість,
Невичерпний оптимізм!
Думки чисті - всі прозорі.
Зведений вже дружби міст!
Як же гарно бути в казці…
Дійсність наша, як тягар!
Кожен день душа у трясці,
Пізно спаточки ляга,
А встає раніше ранку…
Щось, мабуть, у нас не те…
Зупиняюся на ганку
З думкою: в життя б святе,
Де є цінністю не гроші,
Де брехні ніде нема,
Де без стука в двері вхожі,
Кожен кожного прийма!
Казка? Казка! Яке диво
Те, що має бути скрізь!
Хай живеться нам щасливо,
І в усьому буде зріст!
13.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408788
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Людмила Дзвонок