Весна мені знову наснилась,
Мов птаха в сітці я билась,
Руки ламала, мов крила,
Мама цей світ залишила.
Біліє садок біля хати,
Зозуля в лузі стала кувати,
Довго кувала, рвала серденько,
Її вже не чує моя рідна ненька.
Не куй, зозуленько, тебе я благаю,
В останню дорогу маму збираю,
Як час зупинити в кого запитати,
Настав час домівку уже залишати.
Весна буяє кругом одні квіти,
Як же без мами будемо жити,
Холодне чоло, холодні руки,
В скорботі вічній діти, онуки.
Бачу весну ту у снах я не раз,
Серце болить, хоч лине вже час.
http://antonina.in.ua/index.php/matusi/163-ostannya-vesna.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408668
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2013
автор: Антоніна Грицаюк