Ми більше віримо ДНК не серцю,
Спамом, позначаєм почуття!
Носимо на своїх грудях хрестик,
Дякуємо долі, не богам.
Краплями сьози, б'ємо асфальт!
Ріками журби, ріжемо землю!
Світлофор душі- це лише старт,
Що маршрут кладе вічно зелений!
Час лікує довго, і болюче
Крізь віки кохаючи життя.
І замок століть-режим без звучний ,
До якого не знайти ключа.
Сірі маси бігають по краю.
Спотикаючись, лежать на дні!
Люд тепер, сам себе кохає
В'язнем став! монотонних днів.
Загорілись ще й пекельні кола!
Монументи стоять ворогів!
Як китайська іграшка є совість!
Любов -гладіаторські бої!
Телевізор знов диктує моду,
Медитація замінює любов,
Вічний раб навчає нас свободи!
Підлий зрадник дбає про народ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408411
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Микола Кучерявий