Старий дзвінок біля твоїх вхідних дверей викликає ангелів. Ймовірніше за всі молитви і медитації в пустелі. Це його немудра властивість, про яку він мабуть не знає. Отож я тисну на нього двічі...і прислухаюся.. Цей лукавий дзвінок тепер знає моє ДНК і все про внутрішню організацію мого тіла. Він щоразу буде дивитися на мене поглядом колишнього коханця, для якого б відтворення іигинів мого тіла на папері по пам"яті не було б проблемою. ..я чую сонати кроків за дверима.. спокійні, врівноважені, так ніби щодня ходять по затхлих квартирах нереалізованих музикантів. Якийсь механізм дверей ламається і вони вкотре втрачають невинність, відчиняючись. І навіть якби ти був брудним волоцюгою, поки дзвінок споровоковуватиме саме тебе на відчинення дверей, то він буде залишатися для мене дзвінком, що викликає ангелів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408394
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Щоденники Вітру