Вмирали за рідну державу
На хижих воєнних стежках
Та орден не дали “За славу”,
Про нас не писали в книжках.
Ми душі. Ми хочем сказати,
Про долю убиту свою,
Як ворог без страху, завзято
Косив нас колись у бою.
Налили спиртяги по вінця
І в спину сказали “Пора!”
Й побігли ми люто на німця
Із криком могутнім “Ура!”.
Побігли в атаку без зброї,
Без жодного кроку назад.
Безглуздо вмирали герої,
Від куль і ворожих гармат.
Даремно ми кров проливали,
Даремно ми гинули там.
На жаль нам тоді не казали,
Що служим таким же катам.
Біліють кістки досі в полі
Без квітів, вінків та хрестів.
З небес хоронителі долі
Не дали до Раю мостів.
Бо дзвони за нами не грали,
Отці не читали псалтир.
Життя без причини забрали
На вічно холодний пустир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408383
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: Бойчук Ігор