Учора біль ятрив душевні рани,
Хапав за горло відчаю кулак,
Але сьогодні зовсім все не так, -
Явилося просвітлення жадане.
Здавалося, - не вибратись ніяк
Із - під печалі чорної сутани,
Що це життя мізерно - копійчане,
А ти у нім згорьований жебрак.
Та, слава Богу, небеса ще є,
І хмарам розступатися властиво,
І сонцю увійти в життя твоє,
І у душі творити справжнє диво!
Нехай розчарування повстає, -
Тому, хто вірує – усе можливо!
12.03.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408269
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 12.03.2013
автор: Рідний