Колись давно в часи Адама
Блукало плем"я мужиків
Незнали горді блуда й срама
І так жили спокон віків
Ні, ні між себе не кохались
Лиш вміли різне майстувать
Вони в мистецтві добре знались
А в час нічний як діти спать
Та в небі трястя загорілось
На небі шла війна богів
Бо падші сильно загордились
Ніхто жить з ними не хотів
Неоповім про всі баталі
Мені казав їх сивий дід
Та так брехав, що вже надалі
Мені видумувать не слід
Так ось тих падших звоювали
І щоб вже шкоди не чекать
На землю їх боги заслали
Щоб покарання відбувать
То пів біди але між нами
Хотів я вам іще сказать
Вони були усі жінками
І кожна з них лиш вміла брать
Та вміли горді гамадрили
Тим стер***вам зразу відсіч дать
Але ніяк вони не вміли
В спокусі вічній відстоять
Так час іде життя минає
Кохатись хочеться усім
І ось вже стер****ва розмовляє
С тим гамадрилом що прозрів
І все сте****рвознее знаряддя
Вона пускає де він ліг
У грудях тиск в очах завзяття
Який би пес встояти б зміг
Так мужі горді гамадрили
Були підкорені тоді
Лиш в одиниць зостались сили
Щоб бути вірними собі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408260
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2013
автор: ShuRa