Дозволь мені без тебе врешті жити.
Без споминів і снів про твої сни.
Без тих обіймів, що колись зігріти
Були у змозі тільки лиш вони.
Дозволь мені не думати про осінь,
Що поєднала наші два світи.
Можливо, вона мріяла - назовсім,
Але до "зовсім" не зуміли ми дійти...
Дозволь мені забути все, хоча
Є те, що залишається навічно.
Я не попрошусь більше до твого плеча,
Лише дозволь дивитися у вічі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408138
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Аліна Звіздецька