Прострели мені голову однією октавою
Заряди вовчу квінту прямо в серце.
Побачимо, чи зможу вижити.
Натри мою шию чилійським перцем.
Не надійся на реанімацію,
Від таких поранень не лічать.
Не ставлять капельниць
В поліції не свідчать.
Це щось між гіпофізом і клапаном серцевим,
Щось солодке, що не дає мені спокійно жити.
Манною кашею розлилася всередині
вона
Тож треба спішити.
Не бійся, дурнику, не буде тортур сум’яття
навіть голодної апатії не буде
Ти зараз не розумієш, проте,
Прийде ранок і вона тебе розбудить.
Розбудить для життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408058
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Єва Августинова