Загубилася душа... побита, ображена, приречена... Вона пішла шукати щастя та не повернулася... Хто побачить - убийте щоб не мучилася... Інакше їй буде ще болючіше... Кожного дня вона спотикається, як та мала дитина , серед натовпу! Куди іти!? І що робити?! Як кохання своє на половину поділити?! Убита, спустошена і мовчазна, вона шукала щастя, там де його нема... Безліч книжок на полицях пилом пропадає, а вона жодної не читає, лише шалено їх скупляє. Убийте нехай не мучиться, не страждає знаючи, що сама цього бажає. Тіло помре а душа..... Куди ж подінеться вона? Невже блукатиме містами, шукатиме нове тіло, та таке щоби її прийняло. Стане із вітром єдиним цілим, і саме тоді назавжди оселиться у його тілі. Можливо спокій віднайде і не шукатиме далі, не спотикаючись залишиться, шкода що це лише в його уяві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407993
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2013
автор: masandra