ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Самотність" АВТОР: Оптимістка
*************************************************
Як важко нам всім йти цією дорогою,
Самотньо блукаючи в хащах збудованих.
Самотньо ми риємось в душах знедолених,
Шукаємо в спогадах те, що заховано.
Багато нас крізь понурих і згорблених,
Роками важкими наш гонор покорений.
Самотньо блукаємо в дощ з завірюхою,
Не маримо більше життям позабутим вже.
Самотність і сум дві сестриці невтішнії,
Але не розлучні вони та й ще грішнії.
Крадуть наші дні повсякчас не питаючи,
Життя наше мов та отрута спиняючи.
То як від недуги страшної зцілитися,
З самотністю тою душею змиритися.
Знайти шлях до щастя колись позабутого,
Зрадіти життю серед днів тих загублених.
Скажу тобі, друже, свій скарб не ховаючи,
Багатство своє повсякчас зберігаючи,
То віра у Бога в душі моїй вічная.
Здолаю я з нею самотність невтішную!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407901
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Сергій Ранковий