Світає тихо у зеленім лісі,
Птахи співати починають на гілках,
А там, далеко, на отім узліссі
Солодкий голос поринає в небеса.
І хочеться у ранок зодягнутись,
Поринути зефірно в небеса,
А серце тьохкає, бажа вернутись -
Навколо ж невимовная краса!
Ось сонце вже підняло свій животик,
Який промінням золотистим блискотить.
Життя іти собі вперед не проти -
Воно не проти тої красоти!
І хочеться у ранок зодягнутись,
Поринути зефірно в небеса,
Лиш серце тьохкає, бажа вернутись -
Навколо невимовная краса!
10-11.03.2013 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407900
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.03.2013
автор: Андрій Яремко-Ярий