Ще снігом обіймає поля зима,
Не хоче прощатися з нами вона,
Все стелить і стелить білі рушники,
Під ноги нам. А весні все ж, ні з руки.
Скачуть і щебечуть милі горобці,
Чекають весни, комах спритні ловці
На ще сплячій вербовій сірій гілці,
Гойда туди-сюди, мов на гойдалці.
А десь у небесах летять журавлі,
До рідного гнізда на стовпі в селі,
Махаючи чорно-білими крильми,
Стомлено, раз у раз клекочи в імлі.
Вже скоро проростуть сніжні килими,
Веселковими квітами сон-трави,
Встелять луки й лісові галявини,
Й задзенькають струни весни з глибини.
Чом би й ні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407783
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: Макієвська Наталія Є.