Скінчились всі диски, й улюблені фільми
З екрану вже більше не бачать мене.
Втомилась так жити, самотньо ходити,
Чекати, що доля сама нас зведе.
Набравшись терпіння, узявши десь сили,
Сумую увесь всій життєвий багаж.
Читала книжки, як це інші робили
Й починаю знімати свій повнометраж.
Який же лялькар роздав нам ці ролі?
Звичайно, у чомусь я вдячна йому.
І ти також радий від повороту долі,
а я якщо чесно й не чекала таку.
Оце закрутили, ми як з детективу:
шпигун і об′єкт його споглядань.
Так хочеться бачити себе щасливу,
Зробити цей крок без усяких вагань.
Та щось не пускає і що за сценарій,
Для всіх ми повинні тепер розіграти.
Він буде у нас без сцен баталій,
лиш кілька серій доведеться чекати.
Щасливий кінець я у мріях бажаю,
В прем′єрі з екрану мого життя,
Коли ти обіймеш і скажеш: «Кохаю!»,
І як здогадався про що мрію я?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407717
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2013
автор: Мельничук Тетяна