Знов весну ми гукаєм,
Знову сварим зиму.
Та зима не прощає,
Невідомо чому.
За бажання затяті,
За прокльони і крик
Сніг прийде розібратись
Знов сюди через рік.
Він завалить по шию,
Заморозить всі сни,
І тоді зрозумієш,
Як чекати весни.
Буде помста та люта,
Що у січні прийде,
Сніг, як біла отрута,
У безумство зведе.
Він підійме всі болі –
Щось ми станем кричать,
Бо у білому полі
Неможливо мовчать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407699
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: Мірошник Володимир