Зграйка підлітків в дворі
Весело ганяє.
Бува при сонці чи зорі
Палять, випивають.
Дві тут лавочки стоять,
Бузок квітує мило.
Один на одному сидять,
Цілуються щосили.
Стареньких бабць і дідусів
Присісти не пускають,
А від дорослих й парубків
Змитися встигають.
Що їм міліція може зробить,
Чи їх середня школа,
Коли з екранів скрізь гарчить,
Панує зло навколо.
Зграйки сміло в життя йдуть,
Воно їх обіймає,
Гуртуються і ростуть
У зрілі вовчі зграї.
Про доктрину Далласа* у нас
Не чули і не знають.
А ЗМІ виконують, й весь час
Звірів з нас стругають.
Сійте, садіть з краю до краю
Поки місяць зійде,
Як доросла вовча зграя
З мечем на вас вийде!
Не кажіть, що ви не знали
Кого нам ростили.
Передавали, смакували
Як «чада» «предків» били.
Бог все бачить і все чує,
По ділах віддячить.
Й той, кого тепер віншують,
Ще гірко заплаче.
-------------------------------------------------------------
*Ю. Каныгин. Последние времена, К. ,«А.С.К.», 2006, с. 408 – 410
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407694
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.03.2013
автор: БГІ