Журбою покрилась верба біля броду,
З сумом заглядає вона в чисту воду,
Рідна моя мама голову схилила,
Її журба тяжка душу полонила.
Як на крилах роки в неньки пролітають,
Діти вже в дорогу з дому вирушають,
Як ті журавлята вони підростали,
Горнулися ніжно до рідної мами.
Але світ великий, безмежний такий,
Невже доживати матусі самій?
Дітки мої навік пам’ятайте,
Неньку рідненьку не забувайте.
Дороги широкі по всій землі,
Матусю, рідненька, ми діти твої,
Додому дорога завжди поверне,
Мамо, ми завжди пам’ятаємо тебе.
Уклін, тобі, рідненька, чолом до землі,
Ми усім серцем вдячні тобі,
Зерна любові, поваги, добра,
Ми збережемо на довгі літа.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/151-uklin-tobi-mamo.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407505
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Антоніна Грицаюк