Вона пахне зів'ялими квітами, теплою водою і немовлям.
Збирає речі, інтуїтивно дивиться у дзеркало, тихо покидає дім.
Йде навгад, ступаючи в калюжі.
Їде в поїзді. Безсонна ніч зустрічає її думки, пішли разом заварювати чай нової історії.
Велике місто заздрить її сором'язливості, намагається заплющити очі, помріяти, та марно.
Зайшла поїсти, потім - в кіно.
А сама як фея, яка шукає собі підзахисного.
Дивилась уявою з висоти на цей гамір, пил, байдужість.
Чарівну паличку забувала вдома. Погана прикмета.
Сіла в автобус.
Сюрприз.
Світло фар, поцілунок. Всі люди, як желе.
Безнадійність.
Добре, що фея поряд.
Палички нема, є тільки вона.
Хто дорожчий: маса крихкої людяності чи єдиний екземпляр чуйності?
Любов.
Справжня.
Бог.
Всі говорять про чудо: пасажири врятовані, одної лише не вистачає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407340
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2013
автор: Doll