Так, затуливши буденністю щастя,
знов не письменною втома стає -
мабуть, вином лікувати не вдасться.
Що ж...на останок ще ти в мене є.
Сумніви десь між рядками затліють.
Так, як, між іншим, згоряють зірки -
тонко-секундно кров - враз! - заніміє!
Допоки словами не зрушиш мости.
Линути з клітки між ребер не зможу..
Грати із кальцію стримують суть.
Вітер в свідомості - справи не гожі...-
дихати важко, мабуть скоро в путь?
Знали би очі і руки безкрилі
ті, що навпроти, що долю тримали!!!
Так, як нікого ніколи донині,
так, як тебе я, - іще не кохали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407254
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2013
автор: тепла осінь