Спакована валізка у дорогу,
Покладене у неї ніби все.
Присіли. Чатуй на допомогу,
Який тобі від'їзд мій принесе.
Міркуєш про потребу розставання,
Про необхідність бути сам на сам,
Обом ковтати пітьму чекання,
Тай чути серця стукіт мов тамтам.
Щоб ми, зустрівшись, разом дивувались,
Що я поїхав. А ти була сама...
Чому серця тоді не калатались?
Чому ти не виглядала із вікна?
Присядьмо, мила, люба, на дорогу!
Помовчимо немовби і ні про що!
Даруй мені в чеканні допомогу!
І ніби чую слова твої: "Той що?"
11.02.1992
К.
КВ-1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407173
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2013
автор: Левчишин Віктор