Проспало небо вранішню молитву,
Не погасивши поспіхом зірки.
Вони впали на землю,я на нитку
Їх нанизала,щоби всі роки
Я замість чоток їх в руках тримала.
Молилася за рідних,дорогих.
Щоби усіх знедолених згадала,
Усіх калік,безпомічних,чужих.
Проспало небо,я зварила каву,
Воно відпило,а вона гірка.
Я знов беруся не за свою справу,
Варила каву з медом чомусь я.
Та мед зі снів метелики збирали,
Тому і вийшов він такий п"янкий.
Зі мною у дві склянки наливали,
Небо смакує,думає-гіркий.
І личенько росою знову миє,
Мереживо із хмар паде у день.
І мрії у бажання зранку шиє,
Складає для усіх вісім пісень.
Поздоровляє всіх жінок зі св"ятом,
Троянди Вам дарує і вірші.
Здоров"я і кохання пребагато,
Щоб не були ніколи Ви сумні.
Щоб на руках Вас завжди лиш носили,
Щоб дарували квіти кожен день.
Щоби близькі і рідні Вас любили.
А небо пише вісім Вам пісень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406955
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.03.2013
автор: Відочка Вансель