м. с.
Тулю до серця кожну мить життя,
Котра твоїми вишита словами,
Як неспокійне, сплакане дитя
До личка тулить ніжну руку мами.
І відлітають спогади від скронь
Про все, що надто гостро душу коле,
І теплі голоси твоїх долонь
Ведуть мене в магічно рідне коло.
Цей світ, напевне, вибреде зі зла,
Адже мені побачити вдалося:
Любов упала з Божого крила
Барвистим німбом на твоє волосся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406947
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2013
автор: мирослава