Клеіть небо як марки старенькі зірки,
І хтось носить,і в скриньки душі все кидає.
Так розносить щоночі предовгі роки,
А подеколи лист назавжди пропадає.
Хтось не може його дочекатись ніяк,
Хтось сто раз перечитує на ніч,цілує.
Моя ніченько мила,чому усе так?
Хто розгорне твій лист,і хто зміст той почує?
Ангел торбу велику тримає в руці,
Клеіть марки старенькими зорелистами.
Щоби ми прочитали молитви в душі,
Розгорнули листи,стали ближчі серцями.
Почіпляли сім Янголів в небі вірші,
Я на них подивилась і переписала.
Знаю,знаю,що вийшли всі трішки сумні,
Бо веселі на небо я знов почіпляла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406799
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Відочка Вансель