Я знову надягаю маску
Граю в гру придуману
Чи з’їсть суспільство казку?
Яку йому навію з туману
Хай повірять, що нема любові
Що вона зів’яла, мов троянда у мороз
Зате я вирвусь з пліткарської неволі
І в темах щодо мене розвинеться некроз
Як же хочеться мені ковтка свободи
Від цих людей-суспільних дикарів
Слова їх повантажить на підводи
У глибинах помсти заховати гнів
Пліткарів завжди цікавить наболіле
Та рана, що кровить не зажива
Їхні душі, мов яблуко червиве
Зовні гарне, а користі нема
В них фальшиві правила, закони
І світ у них стоїть на голові
Мюнхаузена діти - брехливії барони
Для них життя – це порпатись в лайні
© Леся Приліпко, 05.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406745
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак