Лампа з-під стелі
Дивиться в очі сліпуче.
Сонце в пустелі
Й то так, здається не мучить
Мабуть, на мене
Весь компромат зберігає-
Оком рентгеном
Все до дрібниць розглядає.
Суд іде. Встати!
Пахне довічним арештом...
Де адвокати,
Де моє алібі, врешті?
Йду по етапу,
Тягну з минулого лямку.
Ніби в гестапо,
Мізки розплавлює лампа.
Хто б її вимкнув,
Хто б "замочив" цю гадюку?
Хоч кричи криком
Й поруч нема каменюки.
З іншого боку-
Що камінець тут удіє?
Тільки глибока,
Темна, як ніч, амнезія...
Втім, це страшніше,
Гірш за гулаївські лапи...
Хай уже ліпше
Б'є в душу бісова лампа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406583
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Михайло Гончар