О, як кортить писать вірша!
Рука хапається за ручку –
Та день за обрій поспіша
І рим я не знаходжу влучних.
Тай і сюжет не підбереш,
Навколо час одноманітний,
І день цей марно проживеш
І пом’янеш, як не прожитий.
О, як кортить писать вірша!
Не про земне , а про небесне,
Про те, чим мариться душа,
Коли вона навік воскресне.
Про те, що вічне й не сумне,
Про те, що радощі дарує,
Що бачить розум, як засне
І там уява намалює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406582
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2013
автор: Мірошник Володимир