Болить душа,коли я знову чую,
Що вже ніхто не вірить у любов.
А я втішаю душу ту сумную,
Повторюю молитви знов і знов.
Я намагають віру всім вселити,
І захисти ту любов св"яту.
Я намагають вчити полюбити,
Бо лиш тоді по справжньому живу.
Я намагаюсь.Та мене не чують,
Не розуміють звичних мені слів.
і ту любов нещасную мурують
В стіну розпусти в сотні кандалів.
Я намагаюсь просто захистити,
Я всіх говорю,що вона жива.
Це ми уже не знаємо любити,
Вона чомусь усім давно чужа.
Та навіть якщо я її не стріну,
Якщо не подарує Бог мені.
Я захищати до кінця зумію,
Бо вона завжди у моїй душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406509
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.03.2013
автор: Відочка Вансель