Надходить день, та я неначе сплю,
Квітки барвисті сонце розкриває.
Чому так сумно? – Серце від жалю
Чомусь ридає, ніби то кохає.
Чому до праці силонька не зве,
Не в радість день, і квіти, і хмарини?
Чому не розумію я себе,
А думка вдаль моя далеко лине?
О, Боже правий, що мені вчинив?
Чому забрав Ти сили і наснагу?
Чому не знаю що собі б зробив,
Щоби бажання вгамувати спрагу?
Бажання бачить і бажання пить
Із вуст твоїх п’янкий медовий запах.
Летіть на небо й там тебе любить,
І не вмирати, а здійматись з праху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406182
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Мірошник Володимир