З кожним днем міняються слова
З кожним днем усе нові знайомі
Іноді і настрою нема
І усе знайоме вже до болі
Тихий шепіт за вікном хмарин
Все ганяє вітер їх без діла
І буденність знову цілих днин
думаєш лише одне – аби не мліла
Холодом по тілу – знову кров
Ти уже не бачиш ночі
Заміняє Інтернет і кава знов
А в думках лиш спогади і твої очі
Та даремно я пишу ці всі слова
А можливо просто душу рве назовні
Ти мені скажи одне – коли зима?
Коли знову замете ці всі простори?
Іноді так дивно відчувати біль
Ніби й не болить, та і неспокій
Мариш виставкою світлих днів
Закриваєш штори, що навпроти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406158
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: IrishaV29