Вічно закохана у проміння
від поодинокого прозріння
того, в чому суть життя.
Якось так закохалася у божевілля,
що байдуже мені на зімління
залишків незмістовного каяття.
Невбалагано рухаюсь уперед
дурнуватий пірует.
Дощ таки талановитий поет.
Й кожен відсоток мого сердечного кризу
промовляє твоє ім*я як репризу.
Жменя рису.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406148
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Незрозуміла