Паростки добра

Як  прагне  стомлена  душа
Оновлення  й  порозуміння!
У  самоті,  для  всіх  чужа,  
Чека  на  сонячне  проміння.

Від  нього  паросткам  добра
Так  легко  шлях  свій  прокладати.
Нехай  зростають!  Їх  завжди
Душа  плекатиме  як  мати.



                                 2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406134
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Надія Рубінська