Спасибі тобі Боже за весну,
Спасибі,що тюльпани вночі снились.
Спасибі,що людей завжди люблю,
Спасибі,що мене усі любили.
За некохання дякую тобі,
Воно мені подарувало силу.
За те,що ми із ним давно чужі,
Що різними дорогами ходили.
Спасибі за хвилини,що пишу,
Бо лиш тоді живу я небесами.
Бо лиш тоді я світ увесь люблю,
Бо лиш тоді я зближуюсь з душами.
Спасибі,що випробуєш мене,
Що піднімаєш з мріями до себе.
Спасибі,що любов в душі живе,
Спасибі,що молитви шлю до тебе.
Спасибі за усіх тих ворогів,
Спасибі за всіх друзів,що у світі.
Спасибі,що життя складаєш з днів,
Де вчив мене без крил завжди летіти.
Що розумію-сонце лиш одне,
Зате мій дощ лише мене кохає.
Що обнімає вітер за лице,
І навіть дощ вірші моі читає.
Спасибі за цей день,що знов мине,
Спасибі тим,хто вірш мій прочитали.
Спасибі,що мій Янгол донесе
Моі молитви,що небес дістали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406055
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2013
автор: Відочка Вансель