стань мені послухом,
наскрізно чистим повітрям
зморені пролежні вицвіли
в сірих вагонах
дрібно вальсуючи, дні
ще блукають підземками
станції - мірками весен,
люди- валізами.
(будь мені спокоєм...)
вперто розмотують колії
заходи східними глибами
гріють коліна,
вичерпно дихають мною,
ходять морозами
завше босоніж,
малюючи шкіру рельєфом…
я не вертатиму -
зайвості пахнуть горілим,
мало пожертви,
так мало тебе за вокзалами
стань мені пам’ятним,
викарбуй тіло на відстані
пристані вічні,
як коротко вічність болітиме
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405892
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Іванна Шкромида