Моя любов немов горобина,
Та що в саду багряним листом вкрилась;
Що ми зустрілись не моя вина,
Моя біда що зустріч запізнилась.
В тобі не в’яне врода молода
І усмішки чарівність незгасима.
Що ти красива то ще не біда,
Моя біда, що ти така красива.
До тебе манить туги таїна
І очі дивним смутком оповиті.
Скажи мені чия в тому вина?
Що ти для мене наймиліша в світі.
Скажи чому сама, чому одна?
Чому і досі пари не зустріла?
Скажи яка біда, чия вина,
Душі твоєї обпалила крила?
Все ближче заметілі пелена,
Жовтіють трави й хиляться додолу.
Любов моя, моя горобина,
Чого ти ждеш, яку шукаєш долю?
Переплелися осінь і весна,
Жага сповита жовтим оксамитом.
Горить в саду, горить горобина
І обриває лист холодний вітер.
Що я кохаю не моя вина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405815
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Пантелій Любченко