Скинуло небо кожух із кошлатих сивих хмар,
Зимової днини тягар, весні на вівтар,
Випустило з розхристаної пазухи свій дар-
Сонця шар, мов володар землі, мов Бог чи цар.
Вже торкнулось золотооке сонечко снігів,
Задзюрчали струмки, побігли сльози рясні
По землі, вийшли ріки із льодових берегів
І залунали пташині любовні пісні.
Виглянули з-під снігів, шовкових трав килими,
Затріпотіли маківки квітів весняних...
Прокидається природа зі сну зими і ми
Й піднімається увись, хмільний дух, неземний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405780
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Макієвська Наталія Є.