Зажурило небо ранок
Хмарами густими,
Застелило наусебіч
Вицвілі хустини.
І притихло птаство в гаю -
Ані чирк, ні звуку...
Причаїло в собі серце
Окаянну муку.
Розійшлися, розминулись,
Наче дві примари,
Сиворунні полишивши
На душі отари
Без надієньки-пашниці -
Стоптані бескиди.
Заблудило в осокарах
Щастя повновиде.
Там, де ранок сумночолий
В дощовому сарі,
Журить небо долі серце,
Журить очі карі...
(3.03.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405742
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2013
автор: Леся Геник